
Наскрізне шифрування (E2EE) – це основний метод захисту цифрової комунікації сьогодні. У сучасному світі більшість обговорень відбувається через центральні сервери. E2EE забезпечує, що лише відправник і отримувач можуть прочитати вміст повідомлення. Для сучасної цифрової комунікації типовим є те, що прямого зв’язку між учасниками розмови майже немає – усі повідомлення проходять через проміжні сервери, де вони фіксуються та зберігаються.
Наскрізне шифрування – це шифрування інформації між відправником і отримувачем так, що розшифрувати повідомлення можуть лише ці дві сторони. Технологія цього типу інформаційного обміну виникла у 1990-х роках, коли Філ Ціммерман створив Pretty Good Privacy. Відтоді ця технологія помітно розвинулася і стала стандартом у багатьох популярних засобах цифрової комунікації.
Щоб зрозуміти переваги E2EE, варто спочатку розібратися, як функціонує нешифрована комунікація. Типова платформа зв’язку працює за клієнт-серверною моделлю. Користувач встановлює застосунок, реєструє обліковий запис і може спілкуватись з іншими. Коли надсилається повідомлення, воно спершу потрапляє на центральний сервер, а вже потім передається отримувачу.
У цій архітектурі основну роботу виконує сервер. Клієнтський пристрій (наприклад, телефон) лише ініціює передачу, а сервер займається обробкою та маршрутизацією інформації. Як правило, для захисту даних між клієнтом і сервером використовують протоколи на кшталт Transport Layer Security (TLS). TLS захищає канал передачі між клієнтом і сервером, не допускаючи перехоплення повідомлень третіми особами під час транспортування.
Однак проблема полягає у тому, що хоча TLS захищає від сторонніх, сам сервер має доступ до вмісту повідомлень. Сервер виступає посередником і має повний доступ до всіх переданих даних. Вміст може зберігатися у базі даних сервера, і у разі компрометації це несе суттєві ризики для користувачів.
Наскрізне шифрування забезпечує недоступність комунікації для будь-кого, навіть для серверів, які з’єднують користувачів. Це стосується текстових повідомлень, файлів та відеодзвінків. Дані у застосунках на кшталт WhatsApp, Signal або Google Duo шифруються так, що тільки відправник та отримувач здатні їх розшифрувати.
Основу системи E2EE складає обмін ключами, який найчастіше реалізують через алгоритм Діффі-Геллмана. Цей потужний криптографічний метод, створений Вітфілдом Діффі, Мартіном Геллманом і Ральфом Мерклом, дозволяє сторонам отримати спільний секрет навіть у потенційно небезпечному середовищі.
Механізм можна унаочнити через аналогію з фарбами. Аліса і Боб знаходяться у різних готельних кімнатах і хочуть обмінятися конкретним кольором фарби, не розкриваючи його стороннім у коридорі. Вони погоджуються на спільний базовий колір (жовтий) і діляться ним. Далі кожен у своїй кімнаті додає секретний колір (Аліса – синій, Боб – червоний). Вони обмінюються сумішами у коридорі, а у своїх кімнатах знову додають секретний колір. У результаті обидва отримують однакову триколірну суміш, якої не можуть ідентифікувати сторонні особи.
У реальних умовах замість фарб використовують криптографічні ключі і складні математичні алгоритми, що робить підбір секрету практично неможливим. Після встановлення спільного секрету він використовується як основа для подальшого шифрування. Усі операції шифрування і розшифрування відбуваються лише на пристроях користувачів – стороннє втручання виключене.
Наскрізне шифрування, як і будь-яка технологія, має свої переваги та недоліки, які потрібно враховувати перед впровадженням.
Основний недолік E2EE – для багатьох користувачів це водночас і перевага – полягає у тому, що жодна особа не має доступу до повідомлень без відповідного ключа. Опоненти цієї технології стверджують, що злочинці можуть використовувати E2EE для безпечного спілкування поза контролем правоохоронних органів, і технологічні компанії не здатні це обмежити.
Деякі політики пропонують впровадити «backdoors» (службові входи) до систем шифрування, що дозволило б державі отримувати доступ до комунікацій. Однак такий підхід повністю суперечить ідеї наскрізного шифрування й створює додаткові вразливості, якими можуть скористатися і зловмисники.
Потрібно пам’ятати, що E2EE не гарантує абсолютної безпеки. Повідомлення захищені під час передавання, але залишаються доступними на пристроях користувачів. Додаткові ризики: крадіжка пристрою без належного захисту, шкідливе ПЗ, що відстежує інформацію до й після шифрування, або атаки «man-in-the-middle» під час початкового обміну ключами.
Щоб запобігти атакам «man-in-the-middle», у багатьох застосунках передбачені коди безпеки – цифрові рядки або QR-коди, які користувачі звіряють по захищеному каналу, бажано офлайн. Якщо коди співпадають, обидві сторони впевнені у відсутності перехоплення.
Якщо відсутні зазначені ризики, E2EE – значно надійніший спосіб комунікації, який забезпечує приватність. Ця технологія використовується так само просто, як і будь-які інші засоби цифрового зв’язку, і доступна для кожного, хто має мобільний телефон.
Вважати E2EE інструментом виключно для злочинців – хибно. Навіть найбільш захищені компанії залишаються вразливими до кібератак, і незашифровані дані користувачів можуть потрапити до сторонніх осіб. Витік чутливої інформації здатен спричинити серйозні наслідки для постраждалих.
Якщо компанія впроваджує E2EE і навіть при цьому стається витік даних, зловмисники не отримають вагомої інформації (за належної реалізації шифрування). У найгіршому варіанті вони можуть отримати лише метадані, що набагато краще, ніж повний витік нешифрованих повідомлень. E2EE суттєво знижує ризики, пов’язані з безпекою даних.
Крім згаданих застосунків, на ринку дедалі частіше з’являються безкоштовні рішення з підтримкою E2EE. Apple iMessage та Google Duo встановлені у системах iOS і Android за замовчуванням, і щодня з’являються нові застосунки, орієнтовані на приватність і безпеку. Доступність таких інструментів робить захист приватності дедалі поширенішим.
Однак варто пам’ятати: наскрізне шифрування – не універсальний захист від усіх кібератак. Це складова частина комплексної стратегії цифрової безпеки. Завдяки незначним зусиллям можна значно знизити ризики, пов’язані з використанням інтернету. У поєднанні з іншими захисними механізмами – надійними паролями, двофакторною автентифікацією, регулярними оновленнями програмного забезпечення – комунікатори з підтримкою E2EE стають важливою частиною інструментарію для захисту приватності та цифрової безпеки.
Наскрізне шифрування – ключова технологія для захисту цифрової комунікації. Попри певні обмеження й ризики, пов’язані із захистом кінцевих пристроїв, E2EE забезпечує найвищий рівень приватності під час передавання даних. Технологія, започаткована у 1990-х, нині є стандартом у багатьох популярних застосунках, а мільярди користувачів мають змогу безпечно обмінюватися інформацією.
Значення E2EE не обмежується захистом від злочинців – воно захищає від витоків даних, несанкціонованого доступу сервісних компаній чи надмірного контролю. В умовах зростання кібератак і порушень приватності наскрізне шифрування є необхідністю. Однак для максимальної ефективності потрібен комплексний підхід: поєднання E2EE з іншими практиками цифрової безпеки – перевіркою ідентичності співрозмовників, захистом пристроїв і свідомим використанням технологій.
End-to-end (E2E) encryption означає, що ваші повідомлення та дані шифруються від відправника до отримувача, і жодна третя сторона не має до них доступу. Лише ви і отримувач володієте ключами для розшифрування, що гарантує повну приватність і безпеку протягом усього процесу комунікації.
Наскрізне шифрування використовується для захисту електронної пошти, месенджерів і фінансових транзакцій, забезпечуючи приватність даних. Воно охороняє конфіденційну інформацію у сфері охорони здоров’я, банківських операціях і приватних комунікаціях, не допускаючи несанкціонованого доступу під час передавання.
Наскрізне шифрування забезпечує захист даних безпосередньо між відправником і отримувачем, не дозволяючи посередникам переглядати чи перехоплювати вміст. Інші методи захисту можуть допускати доступ посередників до даних. Наскрізне шифрування забезпечує більш високі гарантії приватності та безпеки даних.
Так, наскрізне шифрування забезпечує високий рівень захисту даних під час передавання. Воно гарантує, що лише відправник і отримувач мають доступ до вмісту, і це ускладнює несанкціоноване перехоплення чи розшифрування повідомлень у криптовалютній і web3-екосистемі.









