Дорога прекрасна жінко,
Сьогодні я хочу, щоб ти подивилася у дзеркало і справді подивилася у свої очі.
У тих очах немає лише втоми — там є неймовірна стійкість, тисячі “ще” і надія, яка кричить, не говорячи ні слова.
Сьогодні я хочу обійняти тебе.
Відкрити свої обійми широко, щоб ти могла на мить залишити всі свої тягарі,
кажучи: “Все гаразд, можна плакати, можна кричати, можна сказати, що я втомилася.”
Бо ти — та,
хто прокидається на світанку, думаючи про дім, дитину, роботу, свою матір, батька, партнера, коханого, друга — навіть іноді про когось, кого ти навіть не знаєш.
У ті момен

Тел Лабіб Хайфа Ніч.