Вперше в Шеньжені взяв таксі і весело поговорив з водієм.

Водій розповідав, що особливо любить їздити на Північний Схід, їздить туди вже сім-вісім років поспіль. Щороку приїжджає туди без попередньо забронованого готелю, просто кидає кістки, щоб вибрати якесь місто, ходить обідати і поговорити з місцевими, а потім вони запрошують його у дім. Він живе там аж до останнього дня, а перед від'їздом купує щось за одну-дві тисячі юанів і залишає це господарям. Кожного року не повторює один і той же район, кожного разу намагається знайти нові місця.

Водій розповідав, що ніколи в житті не працював найманим робітником. Спочатку чистив черевики, потім торгував фруктами, займався оптовою торгівлею фруктів, потім відкривав інтернет-кафе, розбудував мережу готелів, потім приїхав до Шеньжені, займався зовнішньою торгівлею й відкривав власну фабрику. За останні два роки його стартап збанкрутував, тому він послідовно продав дім та авто, щоб погасити борги, а тепер одночасно працює водієм такі й шукає можливість для нового бізнесу. «У мене також є мрія, — сказав він, — я хочу створити продукт, який усім спадобається». Не знаю, скільки в цьому правди, але його розповідь зробила мій день набагато яскравішим. Виявилося, що турботи практично нічого не варті.